ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державну кримiнально-виконавчу службу України

     Цей Закон визначає правовi основи органiзацiї та дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Завдання Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. На Державну кримiнально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здiйснення єдиної державної полiтики у сферi виконання кримiнальних покарань.

     Стаття 2. Основнi принципи дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Основними принципами дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України є:

     1) законнiсть;

     2) повага та дотримання прав i свобод людини та громадянина;

     3) гуманiзм;

     4) позапартiйнiсть;

     5) єдиноначальнiсть;

     6) колегiальнiсть при розробцi важливих рiшень;

     7) взаємодiя з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодiйними i релiгiйними органiзацiями;

     8) вiдкритiсть для демократичного цивiльного контролю.

     Стаття 3. Правова основа дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Правовою основою дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України є Конституцiя України, цей та iншi закони України, акти Президента України i Кабiнету Мiнiстрiв України, чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також виданi вiдповiдно до них нормативно-правовi акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

     Стаття 4. Дiяльнiсть Державної кримiнально-виконавчої служби України та забезпечення прав i свобод людини та громадянина

     1. Дiяльнiсть Державної кримiнально-виконавчої служби України проводиться на основi дотримання прав i свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримiнально-виконавчої служби України зобов'язаний поважати гiднiсть людини, виявляти до неї гуманне ставлення.

     2. Непередбачене законодавством обмеження прав i свобод людини та громадянина неприпустиме i тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     Стаття 5. Вiдносини Державної кримiнально-виконавчої служби України з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями, органами iноземних держав i мiжнародними органiзацiями

     1. Державна кримiнально-виконавча служба України взаємодiє з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями вiдповiдно до законодавства.

     2. Для органiзацiї мiжнародного спiвробiтництва у сферi виконання кримiнальних покарань Державна кримiнально-виконавча служба України взаємодiє з вiдповiдними органами iноземних держав i мiжнародними органiзацiями на основi мiжнародних договорiв.

Роздiл II
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА, ЧИСЕЛЬНIСТЬ ТА ОРГАНIЗАЦIЯ ДIЯЛЬНОСТI ДЕРЖАВНОЇ КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

     Стаття 6. Структура та чисельнiсть Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Державна кримiнально-виконавча служба України вiдповiдно до закону здiйснює правозастосовнi та правоохороннi функцiї i складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зi спецiальним статусом, його територiальних органiв управлiння, кримiнально-виконавчої iнспекцiї, установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв, воєнiзованих формувань, навчальних закладiв, закладiв охорони здоров'я, пiдприємств установ виконання покарань, iнших пiдприємств, установ i органiзацiй, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України.

     2. Загальна чисельнiсть персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України, що утримується за рахунок Державного бюджету України, визначається вiдповiдно до закону.

     3. Гранична чисельнiсть працiвникiв центрального апарату центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та його територiальних органiв управлiння визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Структура, штати територiальних органiв управлiння, пiдроздiлiв кримiнально-виконавчої iнспекцiї, установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв, воєнiзованих формувань, навчальних закладiв, закладiв охорони здоров'я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

     5. Штатна чисельнiсть персоналу установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв i кримiнально-виконавчої iнспекцiї, встановлена на рiк, залишається незмiнною протягом року незалежно вiд змiни чисельностi осiб, якi тримаються в цих установах, слiдчих iзоляторах або перебувають на облiку в зазначенiй iнспекцiї.

     6. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територiальнi органи управлiння, установи виконання покарань, слiдчi iзолятори, навчальнi заклади, заклади охорони здоров'я, пiдприємства установ виконання покарань, iншi пiдприємства, установи та органiзацiї, створенi для забезпечення виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мають печатку iз зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, iншi печатки i штампи, рахунки в установах банкiв.

     Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань

     1. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань утворюється, реорганiзовується та лiквiдовується Президентом України за поданням Прем'єр-мiнiстра України. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалiзує єдину державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, спрямовує, координує та контролює дiяльнiсть Державної кримiнально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, органiзовує та контролює їх виконання.

     2. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що стосуються завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України, розробляє пропозицiї, спрямованi на його вдосконалення,

     i вносить їх на розгляд вiдповiдно Президенту України чи Кабiнету Мiнiстрiв України.

     3. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань є державним замовником з оборонного замовлення та на поставку (закупiвлю) продукцiї, виконання робiт, надання послуг за державнi кошти для задоволення потреб нацiональної безпеки.

     Стаття 8. Керiвник центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань

     1. Керiвництво Державною кримiнально-виконавчою службою України та дiяльнiстю центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань здiйснює керiвник центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, який несе персональну вiдповiдальнiсть за виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України.

     2. Керiвника центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-мiнiстра України та припиняє його повноваження на цiй посадi. Керiвник центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань має заступникiв, якi призначаються на посади та звiльняються з цих посад у встановленому порядку.

     Стаття 9. Територiальнi органи управлiння центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань

     1. Для забезпечення виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань утворюються територiальнi органи управлiння - управлiння (вiддiли) в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстi Києвi та Київськiй областi, мiстi Севастополi.

     2. Територiальнi органи управлiння здiйснюють керiвництво оперативно-службовою та фiнансово-господарською дiяльнiстю пiдпорядкованих їм органiв i установ та виконують функцiї, передбаченi положеннями про територiальнi органи управлiння.

     3. Положення про територiальнi органи управлiння затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

     Стаття 10. Кримiнально-виконавча iнспекцiя

     1. Кримiнально-виконавча iнспекцiя - орган, який виконує покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, громадських робiт, виправних робiт та здiйснює контроль за поведiнкою осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звiльнених вiд вiдбування покарання вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв.

     2. Кримiнально-виконавча iнспекцiя здiйснює функцiї та повноваження, передбаченi законом та iншими нормативно-правовими актами.

     3. Положення про кримiнально-виконавчу iнспекцiю затверджується центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

     Стаття 11. Установи виконання покарань та слiдчi iзолятори

     1. Установи виконання покарань та слiдчi iзолятори утворюються i лiквiдуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань та виконують функцiї, передбаченi законом та iншими нормативно-правовими актами. Законодавством визначаються особливостi вiдвiдування цих установ i слiдчих iзоляторiв та спецiальнi вимоги режиму доступу на їх територiю.

     Стаття 12. Воєнiзованi формування

     1. Воєнiзованi формування - пiдроздiли, якi вiдповiдно до закону дiють у складi органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв, призначенi для їх охорони та запобiгання i припинення дiй, що дезорганiзують роботу виправних установ.

     Стаття 13. Пiдприємства установ виконання покарань

     1. Пiдприємства установ виконання покарань є казенними пiдприємствами, якi здiйснюють некомерцiйну господарську дiяльнiсть без мети одержання прибутку для забезпечення професiйно-технiчного навчання засуджених та залучення їх до працi.

     2. Пiдприємства установ виконання покарань проводять свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства з урахуванням таких особливостей:

     1) засновником пiдприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути;

     2) створення, реорганiзацiя i лiквiдацiя пiдприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здiйснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;

     3) пiдприємства установ виконання покарань визначають структуру управлiння i штати в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;

     4) керiвниками пiдприємств установ виконання покарань є за посадами заступники начальникiв установ виконання покарань;

     5) порядок призначення i звiльнення з посад, права, обов'язки та умови служби працiвникiв пiдприємств установ виконання покарань, якi мають спецiальнi звання рядового i начальницького складу Державної кримiнально-виконавчої служби України, визначаються вiдповiдно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;

     6) трудовi вiдносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримiнально-виконавчого законодавства;

     7) свою дiяльнiсть пiдприємства установ виконання покарань планують з урахуванням можливостi органiзацiї професiйно-технiчного навчання, формування трудових навичок у засуджених;

     8) засудженi залучаються до працi з урахуванням наявних виробничих потужностей пiдприємств установ виконання покарань;

     9) пiдприємствам установ виконання покарань створюються сприятливi умови в залученнi до виготовлення продукцiї (виконання окремих видiв робiт, надання послуг) для регiональних потреб;

     10) пiдприємства установ виконання покарань мають право на пiльги зi сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) вiдповiдно до законiв з питань оподаткування;

     11) пiдприємства установ виконання покарань не можуть бути засновниками (учасниками) суб'єктiв господарювання, щодо них не може бути порушено провадження у справi про банкрутство.

Роздiл III
ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

     Стаття 14. Персонал Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. До персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України належать особи рядового i начальницького складу (далi - особи рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби), спецiалiсти, якi не мають спецiальних звань, та iншi працiвники, якi працюють за трудовими договорами в Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України (далi - працiвники кримiнально-виконавчої служби).

     2. Служба в Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професiйнiй дiяльностi придатних до неї за станом здоров'я i вiком громадян України. Час проходження служби в Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спецiальнiстю, а також до стажу державної служби вiдповiдно до закону.

     3. На службу до Державної кримiнально-виконавчої служби України приймаються на конкурснiй, добровiльнiй, контрактнiй основi громадяни України, якi спроможнi за своїми особистими, дiловими та моральними якостями, вiком, освiтнiм i професiйним рiвнем та станом здоров'я ефективно виконувати вiдповiднi службовi обов'язки. Квалiфiкацiйнi вимоги до професiйної придатностi визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. При прийняттi на службу може бути встановлений строк випробування до шести мiсяцiв. Не можуть бути прийнятi на службу особи, якi ранiше засуджувалися за вчинення злочину.

     4. Громадяни України, якi вперше зараховуються на посади рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби та у вiдповiдних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу такого змiсту:

     "Я (прiзвище, iм'я, по батьковi), вступаючи на службу до Державної кримiнально-виконавчої служби України, клянуся завжди залишатися вiдданим Українському народовi, неухильно додержуватися Конституцiї та законiв України, бути чесним, гуманним, сумлiнним i дисциплiнованим, зберiгати державну та iншу охоронювану законом таємницю. Присягаю з високою вiдповiдальнiстю виконувати свiй службовий обов'язок, вимоги статутiв i наказiв, постiйно вдосконалювати професiйну майстернiсть та пiдвищувати рiвень культури, не допускати порушень прав i свобод людини та громадянина, всiляко сприяти змiцненню правопорядку. Якщо я порушу цю присягу, то готовий нести вiдповiдальнiсть, установлену законом".

     5. Особа рядового чи начальницького складу кримiнально-виконавчої служби пiдписує текст присяги, який зберiгається в її особовiй справi. Порядок складення присяги визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

     6. Особам рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби встановлюються такi спецiальнi звання:

     1) рядовий склад: рядовий внутрiшньої служби;

     2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрiшньої служби; сержант внутрiшньої служби; старший сержант внутрiшньої служби; старшина внутрiшньої служби; прапорщик внутрiшньої служби; старший прапорщик внутрiшньої служби;

     3) середнiй начальницький склад: молодший лейтенант внутрiшньої служби; лейтенант внутрiшньої служби; старший лейтенант внутрiшньої служби; капiтан внутрiшньої служби;

     4) старший начальницький склад: майор внутрiшньої служби; пiдполковник внутрiшньої служби; полковник внутрiшньої служби;

     5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрiшньої служби; генерал-лейтенант внутрiшньої служби; генерал-полковник внутрiшньої служби.

     7. Присвоєння i позбавлення спецiальних звань, а також пониження i поновлення у спецiальному званнi здiйснюються в установленому порядку.

     8. Трудовi вiдносини працiвникiв кримiнально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

     На спецiалiстiв Державної кримiнально-виконавчої служби України, якi не мають спецiальних звань, поширюється дiя Закону України "Про державну службу". Вiднесення посад цих спецiалiстiв до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв проводиться Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 15. Обмеження полiтичної дiяльностi в Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України

     1. Особи рядового i начальницького складу та працiвники кримiнально-виконавчої служби не можуть бути членами полiтичних партiй.

     2. Особи рядового i начальницького складу та працiвники кримiнально-виконавчої служби можуть бути членами громадських органiзацiй, статутнi положення яких не суперечать засадам дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України, i можуть брати участь у їх роботi у вiльний вiд виконання службових обов'язкiв час.

     3. Органiзацiя особами рядового i начальницького складу та працiвниками кримiнально-виконавчої служби страйкiв та участь у їх проведеннi забороняються.

     Стаття 16. Вимоги до персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України i його вiдповiдальнiсть

     1. Персонал Державної кримiнально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професiйної етики, гуманно ставитися до засуджених i осiб, узятих пiд варту. Жорстокi, нелюдськi або такi, що принижують людську гiднiсть, дiї є несумiсними зi службою i роботою в органах, установах виконання покарань та слiдчих iзоляторах.

     2. Особи рядового i начальницького складу та працiвники кримiнально-виконавчої служби, якi виявили жорстоке ставлення до засуджених i осiб, узятих пiд варту, або вчинили дiї, що принижують їхню людську гiднiсть, притягуються до вiдповiдальностi згiдно iз законом.

     3. У разi вчинення дiй, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, особа рядового чи начальницького складу або працiвник кримiнально-виконавчої служби пiдлягає звiльненню зi служби (роботи), якщо до нього постановлено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, або якщо протягом року за такi ж дiї до нього вже було застосовано дисциплiнарне стягнення.

     Стаття 17. Пiдготовка кадрiв для Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Пiдготовка, перепiдготовка, пiдвищення квалiфiкацiї персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України проводяться вiдповiдно до законодавства про освiту. З цiєю метою Державна кримiнально-виконавча служба України може створювати вiдповiднi навчальнi заклади, а також органiзовувати пiдготовку фахiвцiв в iнших навчальних закладах на договiрнiй основi.

Роздiл IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ I СЛУЖБОВИХ ОСIБ ОРГАНIВ I УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, СЛIДЧИХ IЗОЛЯТОРIВ

     Стаття 18. Права та обов'язки посадових i службових осiб органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв

     1. Посадовi та службовi особи органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв зобов'язанi:

     1) виконувати покарання вiдповiдно до вимог кримiнально-виконавчого законодавства;

     2) забезпечувати дотримання прав людини i громадянина, реалiзацiю законних прав та iнтересiв засуджених i осiб, узятих пiд варту, вимог законодавства щодо виконання i вiдбування кримiнальних покарань;

     3) виконувати вироки, постанови i ухвали суду, а також рiшення, прийнятi прокурорами i слiдчими в установленому законом порядку i в межах їх компетенцiї; тримати осiб, узятих пiд варту;

     4) застосовувати передбаченi законом засоби виправлення i ресоцiалiзацiї засуджених; сприяти трудовому та побутовому влаштуванню осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання, та їх соцiальнiй адаптацiї;

     5) забезпечувати виконання актiв амнiстiї та помилування;

     6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрiшнього розпорядку в установах виконання покарань, слiдчих iзоляторах i на прилеглих до них територiях та вимагати вiд засуджених i осiб, узятих пiд варту, iнших осiб виконання ними обов'язкiв, установлених законом;

     7) проводити реєстрацiю засуджених i осiб, узятих пiд варту, їх фотографування, звукозапис, кiно- i вiдеозйомку та дактилоскопiю;

     8) забезпечувати безпеку засуджених i осiб, узятих пiд варту, персоналу i громадян, якi перебувають на територiї установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв;

     9) припиняти адмiнiстративнi правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок i умови виконання та вiдбування кримiнальних покарань;

     10) запобiгати вчиненню злочинiв та дисциплiнарних проступкiв в органах i установах виконання покарань та слiдчих iзоляторах; приймати i реєструвати заяви та повiдомлення про злочини i подiї, своєчасно приймати щодо них рiшення;

     11) забезпечувати охорону, iзоляцiю та нагляд за засудженими i особами, узятими пiд варту; здiйснювати заходи щодо розшуку осiб, якi вчинили втечу з установ виконання покарань i слiдчих iзоляторiв, та засуджених, якi ухиляються вiд покарань, не пов'язаних з позбавленням волi;

     12) виявляти, припиняти, розкривати злочини, вчиненi в установах виконання покарань та слiдчих iзоляторах; провадити дiзнання вiдповiдно до кримiнально-процесуального законодавства;

     13) брати участь у боротьбi з тероризмом у межах своїх повноважень;

     14) виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинiв i порушень режиму в установах виконання покарань i слiдчих iзоляторах, а також вчиненню злочинiв засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волi, вживати в межах своїх повноважень заходiв до їх усунення;

     15) створювати належнi умови для тримання засуджених i осiб, узятих пiд варту, їх комунально-побутового i медико-санiтарного забезпечення;

     16) органiзовувати загальноосвiтнє i професiйно-технiчне навчання засуджених та залучати їх до працi;

     17) забезпечувати додержання вимог законодавства з охорони державної таємницi, працi та навколишнього середовища, санiтарно-епiдемiологiчного нагляду i правил пожежної безпеки;

     18) здiйснювати контроль за поведiнкою осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням або умовно-достроково;

     19) забезпечувати правовий i соцiальний захист персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України та членiв їхнiх сiмей;

     20) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi законом.

     2. Посадовi i службовi особи органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв мають право:

     1) вимагати вiд засуджених, осiб, узятих пiд варту, та iнших осiб, якi перебувають на територiї та в примiщеннях органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв, додержання норм кримiнально-виконавчого законодавства;

     2) проводити огляд i обшук засуджених та осiб, узятих пiд варту, їх речей, огляд iнших осiб та їх речей, транспортних засобiв, якi знаходяться на територiях установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв, пiдприємств установ виконання покарань i на прилеглих до них територiях, на яких установленi режимнi вимоги, а також вилучати забороненi для використання в установах виконання покарань i слiдчих iзоляторах речi та документи;

     3) тимчасово обмежувати або забороняти вiдповiдно до законодавства рух транспорту на прилеглих до установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв територiях, не допускати громадян на цi територiї або зобов'язувати їх там залишатися чи покинути цi територiї з метою додержання вимог режиму, захисту життя i здоров'я громадян;

     4) у разi здiйснення заходiв щодо розшуку та затримання засуджених i осiб, узятих пiд варту, якi вчинили втечу, або засуджених, якi ухиляються вiд вiдбування покарання, у мiсцях, де iмовiрна їх поява:

     а) входити безперешкодно в будь-який час доби на територiю i в примiщення пiдприємств, установ i органiзацiй, а за згодою власникiв - також у жилi та пiдсобнi примiщення громадян i перебувати в них;

     б) зупиняти та проводити огляд транспортних засобiв;

     в) перевiряти у громадян документи, що посвiдчують їх особу;

     г) затримувати i доставляти до правоохоронних органiв осiб, якi розшукуються;

     ґ) проводити особистий огляд затриманих осiб та речей, що знаходяться при них;

     5) одержувати безперешкодно вiд пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi та об'єднань громадян вiдомостi, матерiали та iншу допомогу, необхiднi для виконання покладених завдань;

     6) запроваджувати в установленому законом порядку режим особливих умов в установах виконання покарань та слiдчих iзоляторах;

     7) застосовувати i використовувати фiзичну силу, спецiальнi засоби i зброю на пiдставах i в порядку, передбачених Законом України "Про мiлiцiю" та iншими законами України;

     8) здiйснювати оперативно-розшуковi заходи згiдно iз законами України;

     9) складати протоколи про адмiнiстративнi правопорушення, здiйснювати адмiнiстративне затримання i застосовувати iншi заходи, передбаченi законодавством про адмiнiстративнi правопорушення;

     10) проводити медичний огляд засуджених i осiб, узятих пiд варту, з метою виявлення фактiв вживання спиртних напоїв, наркотичних засобiв, психотропних речовин або їх аналогiв чи iнших засобiв, що одурманюють, призначати медичне обстеження засуджених;

     11) використовувати засоби масової iнформацiї для розшуку засуджених i осiб, узятих пiд варту, якi вчинили втечу;

     12) приймати згiдно iз законом у володiння i користування вiд установ, органiзацiй i пiдприємств незалежно вiд форм власностi, а також громадян матерiально-технiчнi ресурси, кошти i майно;

     13) користуватися безоплатно при виконаннi службових обов'язкiв усiма видами мiського пасажирського транспорту загального користування (крiм таксi), залiзничного i водного транспорту примiського сполучення та автобусами примiських маршрутiв;

     14) здiйснювати iншi права, передбаченi законом.

     Стаття 19. Застосування сили персоналом Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Особи рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби пiд час виконання завдань з виконання кримiнальних покарань у межах повноважень, визначених цим Законом, мають право в порядку i випадках, передбачених Кримiнально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про мiлiцiю" та iншими законами України, застосовувати фiзичну силу, використовувати службових собак, а також зберiгати, носити спецiальнi засоби i зброю, використовувати i застосовувати їх самостiйно або у складi пiдроздiлiв.

     Стаття 20. Сприяння органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, об'єднань громадян виконанню завдань Державною кримiнально-виконавчою службою України

     1. Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, їх службовi i посадовi особи та об'єднання громадян у межах своїх повноважень сприяють Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України у виконаннi її завдань.

Роздiл V
ПРАВОВИЙ ТА СОЦIАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

     Стаття 21. Правовий статус персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Особам рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби видаються службовi та спецiальнi посвiдчення, а також вiдповiднi знаки (жетони).

     2. Законнi вимоги та розпорядження посадових i службових осiб Державної кримiнально-виконавчої служби України є обов'язковими для виконання. Невиконання законних вимог i розпоряджень цих осiб та втручання в їх дiяльнiсть тягне за собою вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

     3. Персонал Державної кримiнально-виконавчої служби України пiд час виконання покладених на нього обов'язкiв керується законами та iншими нормативно-правовими актами, дiє на пiдставi та в межах своїх повноважень. Нiхто, крiм випадкiв, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову дiяльнiсть персоналу.

     4. Особи рядового i начальницького складу та працiвники кримiнально-виконавчої служби, а також члени їхнiх сiмей знаходяться пiд захистом держави, їх безпека, честь i гiднiсть охороняються законом.

     5. Особи рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби мають право на носiння форменого одягу iз знаками розрiзнення, зразки якого розробляються вiдповiдно до законодавства.

     6. Використання спецiальних звань, вiдзнак, форменого одягу, службових чи спецiальних посвiдчень, знакiв (жетонiв) особою, яка не належить до осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби, тягне за собою вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

     Стаття 22. Правовий захист осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби

     1. В iнтересах забезпечення особистої безпеки осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби та членiв їхнiх сiмей не допускається розголошення в засобах масової iнформацiї вiдомостей про мiсце проживання цих осiб.

     2. Вiдомостi про проходження служби особами рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби надаються з дозволу начальникiв органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв.

     3. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань забезпечує осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби зброєю i спецiальними засобами iндивiдуального захисту для постiйного носiння i зберiгання в порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 23. Соцiальний захист персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Держава забезпечує соцiальний захист персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України вiдповiдно до Конституцiї України, цього Закону та iнших законiв України.

     2. Умови грошового i матерiального забезпечення осiб рядового i начальницького складу та оплата працi працiвникiв кримiнально-виконавчої служби визначаються законодавством i мають забезпечувати належнi матерiальнi умови для комплектування Державної кримiнально-виконавчої служби України висококвалiфiкованим персоналом, диференцiйовано враховувати характер i умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатiв у службовiй та професiйнiй дiяльностi i компенсувати персоналу фiзичнi та iнтелектуальнi затрати.

     3. Пенсiйне забезпечення осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про пенсiйне забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб начальницького i рядового складу органiв внутрiшнiх справ та деяких iнших осiб". При звiльненнi зi служби особи рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби користуються правовими i соцiальними гарантiями вiдповiдно до Закону України "Про статус ветеранiв вiйськової служби, ветеранiв органiв внутрiшнiх справ i деяких iнших осiб та їх соцiальний захист".

     4. Особам рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби встановлюється пiльговий залiк вислуги рокiв для призначення пенсiї - один мiсяць служби за сорок днiв; особам, якi проходять службу у воєнiзованих формуваннях i установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довiчного позбавлення волi, - один мiсяць служби за пiвтора мiсяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання i лiкування iнфекцiйних та психiчно хворих засуджених, - один мiсяць служби за два мiсяцi за перелiком посад i в порядку, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

     5. На осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби поширюються дiя статей 22 i 23 Закону України "Про мiлiцiю", а також порядок i умови проходження служби та грошового забезпечення, передбаченi для працiвникiв органiв внутрiшнiх справ. На працiвникiв кримiнально-виконавчої служби поширюються умови оплати працi, передбаченi для працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, якi не мають спецiальних звань.

     6. Пенсiйне забезпечення та соцiальний захист працiвникiв кримiнально-виконавчої служби здiйснюються вiдповiдно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування, державну службу, соцiальний захист.

     7. Персоналу Державної кримiнально-виконавчої служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здiйснюється в закладах охорони здоров'я Державної кримiнально-виконавчої служби України.

Роздiл VI
ФIНАНСУВАННЯ I ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДIЯЛЬНОСТI ДЕРЖАВНОЇ КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

     Стаття 24. Фiнансування дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Фiнансування дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України та iнших джерел, передбачених законом.

     2. Установи виконання покарань та слiдчi iзолятори, де вiдповiдно до Кримiнально-виконавчого кодексу України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" засудженi та особи, узятi пiд варту, залучаються до суспiльно корисної працi, спрямовують доходи, отриманi вiд дiяльностi цих установ та слiдчих iзоляторiв, на фiнансування їх дiяльностi.

     Стаття 25. Забезпечення дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Забезпечення дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюється центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань через державне оборонне замовлення та закупiвлю товарiв, робiт i послуг за державнi кошти.

     2. Мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування сприяють Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України у виконаннi її завдань, розв'язаннi житлових та iнших соцiально-побутових проблем, забезпеченнi транспортними засобами i зв'язком. Державна кримiнально-виконавча служба України звiльняється вiд передачi мiсцевим державним адмiнiстрацiям або органам мiсцевого самоврядування частини житла, побудованого за рахунок цiльових державних коштiв. Житло державного житлового фонду, що звiльняється особами рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої служби, передається в установленому порядку її вiдповiдним органам, установам, навчальним закладам, закладам охорони здоров'я, пiдприємствам i органiзацiям для його повторного заселення.

     3. Державна кримiнально-виконавча служба України має службовi примiщення та iншi споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослiдного, господарського та соцiально-культурного призначення.

     Стаття 26. Майно Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Майно Державної кримiнально-виконавчої служби України перебуває в державнiй власностi та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

     2. Управлiння майном здiйснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закрiплює його за органами i установами виконання покарань, слiдчими iзоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, пiдприємствами установ виконання покарань, iншими пiдприємствами, установами i органiзацiями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України, збереження та рацiональне використання цього майна.

     3. Майно органiв i установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв, навчальних закладiв, закладiв охорони здоров'я, пiдприємств установ виконання покарань, iнших пiдприємств, установ i органiзацiй, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управлiння або повного господарського вiдання i не може бути об'єктом застави.

     4. Пiдприємства, створенi для забезпечення виконання завдань Державної кримiнально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

     5. Звернення стягнення на майно органiв i установ виконання покарань, їх пiдприємств, слiдчих iзоляторiв, навчальних закладiв, закладiв охорони здоров'я не допускається.

Роздiл VII
КОНТРОЛЬ I НАГЛЯД ЗА ДIЯЛЬНIСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

     Стаття 27. Контроль за дiяльнiстю Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Контроль за дiяльнiстю Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюється вiдповiдно до закону.

     2. Безпосереднiй контроль за дiяльнiстю органiв, установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв здiйснюють центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територiальнi органи управлiння.

     Стаття 28. Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюється в порядку, визначеному законами України.

     Стаття 29. Нагляд за дотриманням законностi в дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України

     1. Нагляд за дотриманням законностi в дiяльностi Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюється в порядку, визначеному Конституцiєю та законами України.

Роздiл VIII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. Закони України та iншi нормативно-правовi акти до приведення у вiдповiднiсть iз цим Законом застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     3. На перiод до законодавчого врегулювання питань щодо лiкування осiб, хворих на алкоголiзм, у Державнiй кримiнально-виконавчiй службi України дiють лiкувально-трудовi профiлакторiї та пiдприємства цих установ.

     4. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк пiсля набрання чинностi цим Законом:

     подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     вiдповiдно до своєї компетенцiї забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом;

     забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ
23 червня 2005 року
N 2713-IV

Сайт о винограде. Пиротехники оптом и в розницу. Поставки цветов оптом
shalatova.ru
Триммер электрический Макита. Гарантия. Доставка. Самовывоз
profinstrument.su