МIНIСТЕРСТВО ЮСТИЦIЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

вiд 28.07.99 р. N 17-4-63


     15 липня 1994 р. Законом України N 116/94-ВР було ратифiковано Статут i Конвенцiю Мiжнародного союзу електрозв'язку, пiдписаних вiд iменi України 22 грудня 1992 р. у м. Женевi.

     Пунктом 31.3 зазначеного Статуту встановлено, що його положення та положення згаданої Конвенцiї доповнюються положеннями Регламенту мiжнародного електрозв'язку.

     Пiдпунктом 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 вказаного Регламенту зазначено, що "если в соответствии с национальным законодательством какой-либо страны предусматривается налог на взимание таксы за международные службы электросвязи, то этим налогом облагаются, как правило, только те международные услуги электросвязи, которые оплачиваются клиентами этой страны, если отсутствуют другие соглашения, заключаемые для конкретных специальных случаев".

     Згiдно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення i скасування податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) до бюджетiв та до державних цiльових фондiв, а також пiльг їх платникам здiйснюється Верховною Радою України.

     Разом з тим, вiдповiдно до ст. 19 вищезазначеного Закону, якщо мiжнародним договором України, ратифiкованим Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що їх мiстять закони України про оподаткування, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     Вiдповiдно до абзацу другого п. 11.4 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартiсть" податок на додану вартiсть є внутрiшнiм податком i не може регулюватися нормами мiжнародних договорiв, крiм договорiв, ратифiкованих Верховною Радою України до набрання чинностi цим Законом, Закон "Про податок на додану вартiсть" набрав чинностi з 1 жовтня 1997 р. (див. п. 11.1 ст. 11 цього Закону).

     Нормами ст. 9 Конституцiї України та ст. 17 Закону "Про мiжнароднi договори України" встановлено, що укладенi i належним чином ратифiкованi мiжнароднi договори України становлять невiд'ємну частину нацiонального законодавства України i застосовуються у порядку, передбаченому для норм нацiонального законодавства.

     Враховуючи п. 1 ст. 12 вказаного Закону, чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України та пiдлягають неухильному дотриманню Україною вiдповiдно до норм мiжнародного права.

     Вiдповiдно до статей 14, 26 та 27 Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв 1969 року кожен чинний договiр, згода на обов'язковiсть якого виражена ратифiкацiєю, є обов'язковим для його учасникiв i повинен ними добросовiсно виконуватись.

Перший заступник Мiнiстра юстицiї Б. Стичинський

     "Юридичний вiсник України",  N 45, 11 листопада 1999 р.